Анотація. У статті розглянута проблема виконання
здобувачами освіти поставлених вчителем завдань та складнощі очно-заочного
навчання.
Ключові слова: відсутність мотивації, реформа на
папері, очне-заочне навчання, результат виконання.
Мета статті – проаналізувати складнощі очно-заочного
навчання на уроках історії.
Виклад основного змісту статті. Кожен з вчителів може
запитати в себе: чи багато було випадків за час роботи в школі виявлення
порушень щодо Статті 53, пункту 3 та Статті 55, пункту 3 Закону про освіту?
Трактуючи текст Статті 53, пункту 3 Закону України
«Про освіту» необхідно зазначити, що здобувачі освіти зобов’язані
виконувати вимоги освітньої програми (індивідуального навчального плану за його
наявності), дотримуючись принципу академічної доброчесності, та досягти
результатів навчання, передбачених стандартом освіти для відповідного рівня
освіти, а також – дотримуватися правил внутрішнього розпорядку закладу освіти. У
Статті 55, пункту 3 наголошується, зокрема, що батьки здобувачів освіти
зобов’язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми [1].
На жаль, на мою думку, безвідповідальне ставлення до
підростаючого покоління призвело до невтішних результатів. І, якщо раніше,
кожен педагог намагався своїми методами, авторитетом, майстерністю впливати на здобувачів
освіти кожен день, то в сучасних умовах очно-заочного навчання під час
пандемії, а потім, і військової агресії на територію нашої країни ми, в
більшості випадків, маємо результат відсутності розуміння, як навчити дітей
вчитися.
Тобто, постає логічне питання: якщо дитина вчиться
добре по всім шкільним предметам – що це гарантує в нашій державі? Правильно –
нічого. Тоді у дітей та дорослих формується зверхнє ставлення до навчання.
За експертними оцінками, найбільш успішними на ринку
праці в найближчій перспективі будуть фахівці, які вміють навчатися впродовж
життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, працювати в команді,
спілкуватися в багатокультурному середовищі та володіти іншими сучасними
вміннями. Але українська школа не готує до цього [2].
Незважаючи на реформування системи освіти, педагоги
так і не змогли змінити ці орієнтири. Нова українська школа повинна була бути
побудована на нових формах і методах навчання. Початкова школа, де один
викладач у більшості предметів, швидше пристосувалася до нових умов. Крім того,
слід відзначити і витрачене фінансування та переобладнання кабінетів.
У той же час, коли діти НУШ перейшли до п’ятого класу
державна система виявилася не в змозі продовжити реформу на практиці і ми
перейшли до реформи на папері. Як приклад, можу навести відсутність змін в
обладнанні кабінетів, відсутності доплат вчителям НУШ, відсутності розуміння
змін і витрати робочого часу з боку міністерства. А скільки було питань щодо
написання характеристики по предмету на кожного учня? Якщо в початковій школі
класний керівник пише на, умовно скажемо, тридцять учнів, то вчителю з предмету
потрібно було б написати, в середньому, чотириста характеристик. А це, якщо ви
добре знаєте досягнення учня, потребує не менше п’ятнадцяти хвилин на кожного.
Що складає, як мінімум, сто додаткових годин на завершення семестру.
Результатом недолугого підходу стало перекладання опису по всім предметам
досягнень здобувачів освіти на класних керівників. А де ж тут новий підхід до підсумку
особисто-орієнтованого навчання?
Нам обіцяли об’єднання предметів, але на сьомий клас
НУШ ми прийшли лише до видозміненої програми, яку я, як вчитель історії, можу
викладати, навіть, не змінюючи поурочне планування минулих років. Замість
чіткого викладання тем зі зрозумілими термінами, мапами, історичними діячами
для кожного класу в країні ми маємо багато творчого підходу педагогів з
незрозумілим результатом суми знань здобувачів освіти при завершенні
одинадцятого класу. З іншого боку можна бути «вдячними» МОН, бо кожна родина,
яка хоче гарного результату НМТ наймає репетиторів для дитини, як мінімум з
трьох предметів. Такий підхід дійсно компенсує зарплату вчителя додатковою
роботою.
Щодо безпосередніх результатів роботи, то заклади
освіти намагаються працювати змішано. На жаль, не має можливості проводити
кожного тижня уроки в школі в живу, спілкуючись з учнями. Після останніх розпоряджень
(весна 2024 р.) – всі уроки повинні проходити тільки в укритті, тому кількість
їх зменшилася. Дистанційно я, як і всі вчителі моєї школи, працюємо в Microsoft
Teams. Плануємо уроки, які, хоча і маємо річний розклад, повинні не співпадати
з уроками в школі, бо там кожного тижня розклад змінюється для охоплення
навчанням всіх класів. Повноцінна робота майже відсутня. Крім того, я більше
роблю увагу на ознайомлені учнів з новим матеріалом. Домашні завдання, які
викладаються на кожен урок, виконуються у вільний час з можливістю використання
додаткових джерел. Час виконання складає не менше п’яти днів. Іноді відповіді
приходять раніше. Але на третій рік війни я бачу проблему в відсутності у дітей
бажання щось робити, апатичним ставленням до навчання. Так, чим менше вік – тим
краще в класах виконання. П’ятикласники, а тим більше, і шестикласники стали
більш дорослими, самостійними за учнів початкової школи, менше залежать від контролю
батьків, але і стали менше приділяти увагу навчанню. Чому – це питання з четвертого
абзацу моєї статті.
Як результат, досягнення за 22-26 квітня склали: 5-А –
виконані завдання надіслали дванадцять учнів з двадцяти восьми; 5-Б –
тринадцять учнів з двадцяти п’яти; 5-В – дев’ять учнів з двадцяти шести; 5-Г –
дев’ять учнів з двадцяти двох; 6-А – дванадцять учнів з двадцяти дев’яти; 6-Б –
одинадцять учнів з двадцяти п’яти; 6-В – дев’ятнадцять учнів з тридцяти; 6-Г –
сім учнів з двадцяти двох. Тобто результат виконання домашнього завдання за
тиждень склав 44%. Так, звичайно, я надаю можливість надіслати роботи пізніше,
але учнів які користуються цим не багато.
Не краще ситуація і в одинадцятих класах. Того ж тижня
здобувачі освіти писали моніторинг. В 11-А класі роботу надіслало вісім учнів з
двадцяти двох, в 11-Б одинадцять учнів з двадцяти шести. Виконання склало 40%.
Звичайно, що я, як вчитель не можу стояти осторонь і
намагаюся через особисте спілкування з дітьми, спілкування з батьками змінити
ситуацію. Але цю проблему слід, на мою думку, розглядати ширше. Можливо, МОН
слід зайнятися розробкою подолання саме цієї прогалини на сьогодні в освіті?
Крім того, вчителі працюють в умовах постійних звітів
і порівнянь. Згадаємо, зокрема, і повернення рейтингу шкіл ЗНО/НМТ. Тобто МОН
свідомо штовхає навчальні заклади на «посильну» допомогу вчителями здобувачам
освіти, щоб не виглядати гіршими серед інших.
Я згадую, як з особливим захопленням, мати учня мого
класу, що виїхали до Великої Британії розповідала про відношення вчителів
англійських шкіл до батьків. Їм навіть не повідомлялися семестрові оцінки – бо
це здобутки дитини вона сама обирає шлях
навчання або не навчання. В той же час, якщо дитина не встигає її можуть
спокійно виключити з навчального закладу, чого в нашій країні, де знищили всі
інші можливості для навчання (інтернати, спецшколи та інше), мотивуючи «реформування»,
знову ж таки, створенням загального освітнього середовища (ми ж не можемо
сказати, що це було банальна економія коштів на утримання закладів і персоналу),
отримання учнями знань не можлива.
Висновок. Ми переймаємося тим, що можемо втратити. А в
сучасній системі шкільної освіти в Україні, зокрема, і в реформованій НУШ
перейматися поганими знаннями ні учням, ні батькам сенсу немає. Потрібні зміни?
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Закон України «Про освіту». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text
Концепція «Нова українська школа». URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf
Немає коментарів:
Дописати коментар