Соціально-гуманітарна компетентність вчителя історії

           Анотація. У статті розглянуто умови формування і використання соціально-гуманітарної компетентності вчителями історії на уроках. Серед загальних рекомендацій показані приклади роботи зі здобувачами освіти.

Ключові слова: соціальна компетентність, світогляд учня, гуманітарна компетентність, виховання громадянина.

Одним з головних елементів професійної соціально-гуманітарної компетентності вчителя історії є досконале володіння і розуміння історичних фактів, процесів та тенденцій. Мені необхідно постійно поглиблювати та вдосконалювати свої знання, накопичувати та відшліфовувати джерела про різноманітні події та вплив на розвиток країн історичних постатей. Важливо пояснити здобувачам освіти взаємозв'язок між минулим, сьогоденням і майбутнім. Цей причинно-наслідковий ланцюжок може бути позитивним. Наприклад: козацька старшина → інтелігенція → дисиденти → незалежність. Але і негативні історичні події втрати державності несуть розуміння, як робити не потрібно. Наприклад: Київська Русь → удільні князівства → монгольська навала → литовське князівство → Річ Посполита.

Соціальна компетентність вчителя полягає у вмінні створити сприятливу навчальну атмосферу, в якій учні можуть обговорювати складні історичні події, висловлювати свої думки та запитання. Я виявляю зацікавленість до різноманітних відповідей та пропозицій здобувачів освіти, стимулюю активну участь у обговоренні та діалог, не критикую та не заперечую будь-яку тезу. Я відкритий до сприйняття інших поглядів, толерантний до інших переконань та культур. Наприклад, у 2016-2021 навчальних роках у 5-9 класах мені довелося навчати Сабохат Отабекову. Починаючи з 5-го класу, вона навіть відмовлялася читати підручник. Дівчину довелося переконувати вивчати історію України, як держави, де вона живе та всесвітню історію, як взаємозв'язок подій у часі, бо вона сприймала все, що не належало до мусульманської культури та історії як протиставлення її світогляду та світогляду родини. Родини, яка, до речі, її в цьому підтримувала. Я почав з найпростішого – просив Сабохат написати татарською мовою на дошці один термін, що вивчався на уроці. А потім долучав інших учнів класу, щоб вони ставили запитання щодо її розуміння записаного терміну в контексті теми уроку. На противагу, коли ми в 6-9 класах вивчали арабські країни, її відповіді були насичені додатковою інформацією.

Соціальна компетентність вчителя історії на уроці є важливою для створення позитивного навчального середовища та сприяння розвитку соціальних навичок учнів. Здатність будувати відносини з учнями на основі взаємної поваги та довіри, налагоджувати контакт з батьками та колегами, ясно та чітко висловлювати свої думки, слухати і розуміти інших, формує комунікативні вміння. Забезпечення співпраці між учнями під час групових робіт і проєктів формує навички колетивної роботи. Вміння вирішувати конфлікти у класі дипломатично та ефективно, відстоювати норми поведінки і встановлені правила, не тільки сприяє зростанню авторитета вчителя, а і вирішує питання дисципліни під час проведення уроку. Інтегрування моральних та громадянських цінностей в навчальний процес формує основи виховання майбутнього громадянина. Можливість адаптувати навчальні матеріали та методики до соціальних і особистісних потреб учнів формує педагогічну гнучкість. Здатність планувати й організовувати заходи та екскурсії, що пов'язані з вивченням історії надихає учнів на подальшу роботу.

Гуманітарна компетентність орієнтує вчителя на використання методів і матеріалів, які сприяють розвитку співчуття та морального самовдосконалення здобувачів знань. Я зосередився на вивченні історичних прикладів героїзму, миротворчої діяльності та солідарності. Гуманітарна компетентність пов'язана з розумінням значення культури, моральних цінностей, релігії, мистецтва та філософії у суспільному житті, що є основою для формування гармонійної особистості. Наприклад, протягом всієї своєї історії людство вело війни. І запитання “Чому це відбувалося?”, зараз є найактуальнішим. Я пояснюю учням на основі подій минулого, які причини спонукали народи воювати між собою, виховую свідоме ставлення до миру та розуміння важливості гуманітарних цінностей. Наприклад, на останньому уроці в двох одинадцятих класах ми розбирали тему «Утворення Ізраїлю. Близькосхідна проблема та шляхи її врегулювання» і паралельно, беручи за основу арабо-ізраїльський конфлікт і пошук Ізраїлем мирного компромісу, прийшли разом з учнями до висновку, що навіть вихід збройних сил України на кордони держави може не бути остаточною ПЕРЕМОГОЮ, бо завжди існує можливість продовження протистояння на десятиліття без остаточного знищення супротивника. Саме знищення на його території. І цей висновок, я вважаю, може бути складовою гуманітарної компетентності виходячі з встановлення миру на умовах України.

В цілому, соціальна і гуманітарна компетентність вчителя історії в умовах війни є важливим фактором, що допомагає учням розібратись у складних історичних подіях, розвивати емпатію та миротворче мислення. Працюючи з учнями, вчителі історії мають стати позитивними прикладами гуманістичних цінностей та практик на основі патріотичного виховання, що підтримуватимуть духовну та моральну силу учнів у непевних часах.

Обидві ці компетентності важливі для побудови гармонійних відносин у суспільстві, розвитку співробітництва, розв'язання конфліктів та покращення якості життя людей. Виявляючи соціальну і гуманітарну компетентність, ми стаємо більш свідомими і толерантними громадянами, спроможними сприяти розвитку нашого суспільства та добробуту всіх його членів.